Висота димоходу визначається залежно від відстані до конька покрівлі та повинна забезпечувати стабільну і правильну тягу. Якщо димохід розташований на відстані до 1,5м. від конька, його верхня точка має бути не нижче ніж на 0,5м. вище рівня конька. При відстані від 1,5м. до 3м. допускається виведення димоходу на рівні конька покрівлі. Якщо ж відстань перевищує 3м., верх димоходу може бути нижче рівня конька, але не нижче умовної лінії, проведеної під кутом 10° вниз від конька. Водночас правильна висота димоходу залежить не лише від геометрії даху. На неї також впливають тип опалювального обладнання, діаметр і конструкція димоходу, наявність перешкод (сусідні будівлі, дерева), а також вітрові навантаження. Саме тому розрахунок висоти димоходу повинен виконуватись індивідуально для кожного об’єкта з урахуванням усіх технічних нюансів.

Утеплені труби нержавіючих димоходів використовуються при монтажі димоходу із зовнішньої частини будівлі, а також при проході труби через дах, починаючи з горищного приміщення. Така труба є більш безпечною. В утеплених трубах менше утворюється конденсат, який на морозі при швидкому охолодженні може повністю забити димохід з нержавійки. При використанні утепленого димоходу легше розтопити дров'яну піч. Одностінні або «голі» труби використовують всередині будівлі — завдяки їх тепловіддачі можна додатково обігріти приміщення.

Гільзування димоходу або вентиляційного каналу — це процес встановлення всередині цегляної шахти труб із нержавіючої сталі, а у випадку вентиляції — оцинкованих труб. Більшість будинків і котеджів для відведення продуктів згоряння від опалювальних приладів обладнані цегляними димоходами. Як правило, такі димоходи мають прямокутний або квадратний переріз каналу та нерівну, шорстку внутрішню поверхню. Це зумовлено використаними матеріалами та якістю виконання кладочних робіт. Недоліки цегляних димоходів при використанні з твердопаливними котлами, печами та камінами: сажові відкладення утворюються швидше, оскільки стінки цегляного димоходу не є гладкими, на відміну від нержавіючої труби. Внаслідок цього, за відсутності регулярного очищення, можливе займання сажі в каналі. Крім того, такі димоходи складніше обслуговувати, тому під час кладки рекомендується передбачати ревізійний отвір для очищення. Також можливе проникнення диму через неякісні шви кладки. У випадку газових котлів ситуація є більш критичною, оскільки під час роботи обладнання через перепади температур у димоході утворюється конденсат. Він взаємодіє з продуктами згоряння та утворює агресивне середовище, що містить кислоти (зокрема сірчану та азотну). Тому, якщо димохід виконаний із цегли, його рекомендується обов’язково загільзувати — встановити по всій довжині каналу кислотостійку нержавіючу трубу. Це необхідно, оскільки конденсат і кислоти, що в ньому містяться, при впливі на цеглу призводять до її поступового руйнування. Гільзування димоходу нержавіючими трубами дозволяє значно продовжити термін служби цегляного димоходу, підвищити безпеку та покращити тягу.

Перед встановленням печі булер'ян необхідно переконатися в тому, що для нормальної роботи печі в приміщенні, де вона встановлена, організований приплив свіжого повітря, необхідного для горіння дров. Місце для встановлення булер'яна слід обирати таким чином, щоб забезпечити ефективний обігрів приміщення та була можливість вільного доступу для її огляду й очищення. Підлога під піччю та топковими дверцятами обов'язково має бути облаштована з негорючих матеріалів. Для кращої конвекції повітря піч булер'ян встановлюється на металеву підставку висотою 15–20 см або на цегляну основу. Після встановлення печі провадиться монтаж димоходу — встановлення димоходу може бути виконано як через дах будівлі, так і по її фасаду. Горизонтальна ділянка димохідної труби для печі булер'ян не повинна перевищувати 1 м, компенсується вона висотою димоходу.

Піч булер'ян має дві заслінки: перша розташована спереду на дверцятах і регулює подачу кисню в піч, друга — ззаду, служить для створення тяги та виходу диму. Слід зазначити, що в задній заслінці є невеликий виріз для виходу чадного газу при роботі печі в режимі тління. Режим тління є основним робочим режимом для печі булер'ян. У режимі горіння піч небажано використовувати більше 30–45 хв, оскільки виникає теплове навантаження на саму піч та димохід. При розпалюванні печі булер'ян заслінки мають бути відкритими. Піч розпалюється звичайним способом за допомогою дрібних дров і паперу. Бажано першу протопку печі провести поза приміщенням або провітрюючи його — піч пофарбована термофарбою. При першій розтопці в холодну погоду можуть виникнути труднощі через утворення в димоході «повітряної пробки», яку потрібно продавити — зазвичай достатньо просто розтопити піч. Як паливо для печі булер'ян використовують дрова, тирсу, брикети, картон тощо — крім вугілля. Важливо пам'ятати: при підкиданні дров заслінки мають бути відкритими для створення доброї тяги. Золу, що залишається після горіння, не варто вибирати повністю — виймається лише та, що вище рівня дверцят, решта слугуватиме захистом для металу печі.

Труби димоходу для дров'яних печей, котлів або камінів мають бути виконані з жаростійкої нержавіючої сталі товщиною не менше 1 міліметра, оскільки під час роботи піч дає велику температуру, що створює навантаження й на димохід. Тому для довгого строку служби димоходу та його елементів рекомендуємо використовувати саме таку товщину труби. Такий димохід коштує дорожче стандартного, що йде товщиною 0,5–0,6 мм. Не завжди бюджет дозволяє купити димохід з міліметровки, тому оптимальним варіантом може бути комбінований димохід: на перших ділянках від дров'яної печі використовувати димохід з 1 мм — під час роботи печі вони братимуть на себе основну температуру, далі монтаж можна виконувати стандартними трубами. Звісно, ніхто не забороняє використовувати труби стандартної товщини для дров'яних печей, але строки служби такого димоходу будуть у рази менші.

Піч булер'ян — дров'яне опалювальне обладнання, що використовується для повітряного опалення. Обігрів приміщень промислового та житлового призначення гарячим повітрям — енергоефективне та надійне рішення.

Печі булер'ян мають свої плюси та мінуси порівняно з іншим аналогічним опалювальним обладнанням. Основною перевагою використання булер'яна є можливість швидкого та рівномірного нагрівання приміщення й підтримання температури повітря без активної участі людини. Для власників заміських будинків і дач ця якість печі є надзвичайно цінною. За допомогою повітроводів можна розподілити гаряче повітря по кількох приміщеннях, поверхах і приблизно за 1 годину нагріти будинок середніх розмірів до комфортної температури. Витрата палива значно нижча, ніж у іншого аналогічного обладнання. Швидко нагрівши приміщення, піч булер'ян зможе підтримувати температуру протягом 6–8 годин без додаткового підкладання дров.

До недоліків цього виду обладнання можна віднести наступне. Піч булер'ян не можна топити вугіллям. Булер'ян потребує безпечного розміщення, оскільки під час роботи суттєво нагрівається її поверхня. При монтажі печей булер'ян потрібно приділити особливу увагу димоходам: слід застосовувати жаростійкі димоходи та регулярно чистити трубу від сажі та конденсату.

Разом з тим, у печах булер'ян дозволяється використовувати багато видів твердого палива — торф, дрова, деревні відходи тощо. Повітряне опалення — грамотне рішення, якщо виробничі або житлові будівлі експлуатуються непостійно.

Піч булер'ян має просту цільнозварну конструкцію з спеціальної сталі, завдяки чому є надійним і високоефективним в експлуатації твердопаливним обігрівачем. Піч обладнана двокамерною топкою, в якій у два етапи методом тління відбувається спалювання палива та допалювання пічних газів. Пічні гази, що утворилися від спалювання палива в первинній нижній камері, надходять у вторинну верхню камеру, де за рахунок кисню, що потрапляє туди через два вбудованих інжектори, ці гази допалюються. Оскільки дрова не горять, а тліють, однієї повної закладки вистачає на 6–8 годин безперервної роботи печі.
В основі роботи печі булер'ян закладений простий фізичний принцип:
Холодне повітря з приміщення надходить у труби, що оперізують піч, через нижні отвори, проходячи через них нагрівається і через верхні отвори повертається в приміщення нагрітим до температури 60–80°С. Тобто булер'ян працює за принципом конвекції теплого і холодного повітря, завдяки чому відбувається нагрівання і розподіл його по всьому об'єму приміщення.
Паливом для булер'яна можуть слугувати дрова, деревні відходи, картон, брикети тощо (крім кам'яного вугілля).

При встановленні дров'яної кам'янки в сауні або лазні необхідно дотримуватися таких вимог: у парильному приміщенні піч має бути встановлена на основу з негорючих матеріалів — плитку або лист нержавіючої сталі. Підлогу з горючих матеріалів під топковими дверцятами також слід захистити металевим листом. У приміщенні, звідки топитиметься піч, необхідно організувати приплив свіжого повітря. Відстань від кам'янки до дерев'яного оздоблення має бути не менше 1 м. Якщо кам'янка розташовується ближче ніж 1 м, необхідно використовувати термоізоляцію. Зазвичай, якщо кам'янка стоїть у куті сауни, цей кут викладають плиткою або цеглою. Стелю сауни над кам'янкою слід захищати від впливу високої температури листом нержавіючої сталі з прошарком пресованої базальтової вати. При встановленні кам'янка не повинна стояти впритул до стіни — має бути невеликий зазор для конвекції повітря в парилці.