Димар. Зовнішнє розташування
Одним із способів розташування димарів є зведення димоходу з зовнішньої сторони будівлі. Цей спосіб найбільш часто використовується в разі встановлення опалювального агрегату у вже побудованому будинку. При зовнішньому розміщенні димохід від опалювального агрегату виводиться через стіну приміщення.
Зовнішнє розташування димаря, переваги
- економія місця в приміщенні;
- порівняно нескладний монтаж димоходу;
- немає необхідності проходити через міжповерхові перекриття і дах будинку.
Недоліки розміщення зовнішнього димоходу
- наявність горизонтальної ділянки;
- обов'язкове утеплення труб димаря;
- не завжди вписується в дизайн архітектурного споруди.
Порядок монтажу димаря
Монтаж димохода починається від опалювального агрегату. Діаметр димоходу підбирається відповідно до характеристик агрегату і рекомендацій виробника. У всіх випадках діаметр димоходу не повинен бути менше діаметра вихідного патрубка опалювального агрегату.
Підключення димохода до опалювальних агрегатів проводиться за допомогою відповідного переходу з діаметра на діаметр або безпосередньо одного з елементів системи - труби, коліна або трійника.
Набір необхідних елементів димаря усередині приміщення залежить від розташування вихідного патрубка димоходу опалювального агрегату (зверху або збоку) та напрямки димового каналу (горизонтальне, під кутом, вертикальне з поворотом на 90 градусів).
Прохід здійснюється за допомогою прохідного патрубка і відповідної ізоляції, які повинні забезпечити безпечне проходження димоходу через конструкцію будівлі. У місці проходу через стіну стикування елементів димаря забороняється.
Слід звернути увагу, що наявність горизонтальної ділянки димоходу знижує тягу у димарі. Тому існують обмеження на довжину горизонтальної ділянки - за правилами, він повинен бути не більше 1 метра. Збільшення довжини горизонтальної ділянки компенсується висотою димаря або іншими додатковими заходами. Крім того, для горизонтальної ділянки слід обов'язково передбачити можливість його прочищення. Для цього використовуються відповідні трійники з елементами ревізії.
Для димоходу, що проходить зовні будинку (особливо для сучасних агрегатів з низькою температурою газів, що відводяться) слід використовувати утеплені двоконтурні елементи. Перехід на двоконтурні елементи (якщо спочатку використовувалися одноконтурні) необхідно передбачити всередині приміщення.
Зовні зміна напрямку димоходу на вертикальний проводиться за допомогою відповідних елементів (трійники або коліна). Для забезпечення зручності догляду за димарем слід використовувати елементи з ревізією. Трійник встановлюється на опорний кронштейн. Якщо вихід димоходу розташований в зоні ходіння людей, бажано передбачити додатковий захист (загородження) від дотику.
Від трійника вгору, починають монтуватися труби. При цьому (при монтажі двоконтурних труб) внутрішня труба входить усередину попередньої, а зовнішня труба одягається на попередню, що перешкоджає попаданню вологи на мінераловатний утеплювач - утворений конденсат всередині труби повинен стікати вниз, не зустрічаючи перешкод (монтаж "по конденсату"). Місце стикування елементів має бути скріплено хомутом. Елементи труб димоходу повинні щільно без зазорів вставлятися одне в інше.
Кріплення труб димоходу до стіни проводиться стінними кронштейнами. На кожні 2 метри димоходу необхідно встановлювати один стінний кронштейн. Кріплення труб повинні виключати можливість їхнього прогину.
Димар повинен підніматися не менше, ніж на 0.5 м над "коньком" покрівлі при розташуванні труби на відстані до 1,5 метрів від "конька" за умови забезпечення стійкої тяги. При підвищенні димоходу над покрівлею більш ніж на 2 метри необхідно використовувати систему розтяжок.
Після завершення монтажних робіт необхідно перевірити наявність тяги в каналі. Найпростіша перевірка - піднести полум'я свічки або смужку тонкого паперу до відкритої нижній частині каналу димаря. Відхилення полум'я або паперової смужки в бік каналу свідчить про наявність тяги.
